Сучасне виробництво нержавіючої сталі включає виготовлення різних за складом і властивостями антикорозійних металів. Пропонований покупцю асортимент у певний момент часу став настільки великий, що зажадав класифікації, що у коротких кодах. Для спрощення торгівлі нержавіючою сталлю в країнах СНД було введено маркування, закріплене стандартом (ГОСТом), яке дозволяє покупцю швидко підібрати необхідну за технічними характеристиками нержавіючу сталь.

Нержавіюча сталь маркується за принципом буквеного позначення елементів, що входять до сплаву, яке доповнюється цифрами, що відповідають кількісному складу цих елементів. Якщо кількість хімічного елемента в сплаві не перевищує 1,5%, це взагалі не відбивається на маркуванні.

Літери, що входять до маркування, позначають елементи, що входять до сплаву відповідно до нижченаведеного списку:

• Ю – алюміній – стабілізує структуру та знижує ймовірність сторонніх утворень при контакті нержавіючої сталі з киплячими рідинами.
• Р – бор – надає сплаву стійкість до хімічних та термальних впливів.
• Ф – ванадій – підвищує пластичність сталі.
• В – вольфрам – зменшує величину зерна та підвищує температуру загартування.
• К – кобальт – стабілізує атоми вуглецю.
• С – кремній – зменшує появу окалини при термічній обробці.
• Г – марганець – використовується як більш дешевий аналог нікелю.
• Д – мідь – застосовується для надання довговічної міцності, що виключає втому металу, і для збільшення опору корозії.
• М – молібден – надає стійкості структурі в агресивних середовищах.
• Н – нікель – надає нержавіючому сплаву міцність, ковкість та стійкість до високих температур.
• Б – ніобій – застосовується у поєднанні з вуглецем для стимулювання внутрішньокристалічних феритних процесів.
• С – селен – стимулює термоелектричні та напівпровідникові властивості одержуваного сплаву.
• Т – титан – використовується як аналог ніобію, що підвищує в`язкість.
• У – вуглець – основний компонент всіх типів сталей, що надає міцність металу і збільшує опір окислення.
• П – фосфор – застосовується як антикорозійний пасиватор.
• Х – хром – основний елемент, що забезпечує антикорозійні властивості.
• Ц – цирконій.

Кожен із вищенаведених елементів має різні властивості, поєднання яких визначає широкий діапазон технічних характеристик сучасної нержавіючої сталі. Двозначні цифри на початку маркування показують середню кількість вуглецю, виражену в десятих частинах відсоткового складу, потім вказується буква, що відповідає легуючому компоненту, після якого стоїть цифра, що вказує на кількісний склад цього елемента в сплаві, виражений у цілих одиницях.

Нержавіюча сталь високої якості відзначається буквою «А» в кінці маркувального коду, а наявність букви «Ш» говорить про найвищу якість металу, виготовленого зі зниженим вмістом сторонніх домішок. Наприклад, маркування 04Х17Н13М2 позначає, що в цій нержавіючій сталі 0,04% вуглецю, 17 частин хрому, 13 нікелю та 2 одиниці молібдену. Її аналогом є сталь AISI 316. Популярна марка сталі 12Х18Н10Т включає 0,12% вуглецю, 18 частин хрому, 10 одиниць нікелю та менше півтори одиниці титану. Її імпортний аналог – сталь AISI 321.

Імпортний сталевий прокат має відмінні від вищенаведених кодів маркування, для яких існують спеціальні таблиці та стандарти. Таким чином, фахівці підбирають нержавіючу сталь залежно від кількості та наявності тих чи інших хімічних елементів, що містяться у сплаві. Подібний підхід надає можливість вибору металу, який точно відповідатиме поставленим завданням.